становлення та розвиток наукового стилю української мови

становлення та розвиток наукового стилю української мови

Науковий стиль української мови почав розвиватися із середини ХІХ ст. Перша серйозна спроба поставити питання про науковий стиль української мови в теоретичному плані належить П.Житецькому. Він накреслив перспективу його розвитку, брав активну участь у виробленні норм українського правопису, написав глибокі наукові дослідження з історії української мови, літератури, фольклору. Проте умов для практичної реалізації цього не було ще тривалий час. Отже, з 90-их років ХІХ ст. науковий стиль української мови почав активне становлення. Це спочатку були гуманітарна та суспільна сфери, а згодом і технічна.

Работа по теме: Лекц1 наук стиль. Глава: 3. Становлення і розвиток наукового стилю української мови. ВУЗ: ПНУ. + Науковий стиль СУМ почав формуватися ще в давній книжній українській мові за зразками і під впливом грецької і латинської мов (латина на той час була мовою наук усієї Європи). Частково науковий стиль формувався з власне українських мовних засобів шляхом спеціалізації їх вжитку і термінологізації значень. Хоч «наука» Київської Русі була популяризаторською, все ж вона мала істотне значення для становлення наукового стилю української мови.

Мовні засоби наукового стилю. 3. Оформлювання результатів наукової діяльності. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці. Закінчення процесу формування наукового стилю української мови в усіх його жанрових різновидах припадає на XX ст. Він досягає такого рівня розвитку, що дає змогу передати найскладніші здобутки людської думки в будь-якій сфері наукових знань. В українській науковій мові виробилися власні принципи використання словесних і граматичних засобів загальнонаціональної літературної мови, а також у ній представлені й індивідуальні манери письма відомих учених. Усе це є показником її стилістичної зрілості та багатства.

Науковий стиль сучасної української мови. План. 1. Становлення і розвиток наукового стилю української мови. 2. Мовні і жанрові особливості наукового стилю. 3. Лексико-фразеологічні одиниці мови наукового стилю. 4. Морфологічні одиниці мови наукового стилю. 5. Синтаксичні одиниці мови наукового стилю. Література: 1. Виноградов В.В. Стилистика. Частково науковий стиль формувався з власне українських мовних засобів шляхом спеціалізації їх вжитку і термінологізації значень. Хоч «наука» Київської Русі, за винятком богослов’я, була популяризаторською, все ж вона мала істотне значення для становлення наукового стилю української мови.

Науковий стиль української мови має свої особливості. Його основна функція - інформативна (повідомлення, пояснення, з'ясування, обґрунтування, класифікація понять, систематизація знань, аргументований доказ); завдання - передавання інформації. Загальні ознаки наукового стилю - поняттєвість, об'єктивність, точність, логічність, доказовість, аргументованість, переконливість, узагальнення, абстрагованість, висновки; мовні ознаки - усна і писемна форми, широке використання термінів та іншомовної лексики, номенклатурних назв, символів, таблиць, діаграм, схем, графіків, цитат, переважання .

10. Науковий етикет. Становлення і розвиток наукового стилю української мови. У світовій мовній практиці виникнення і розвиток наукового стилю повязано з еволюцією різних галузей наукових знань, різноманітних сфер діяльності людини. Спочатку стиль наукового викладу був близький до стилю художньої оповіді. Саме тому наукові праці Піфагора, Платона і Лукреція відрізняються особливим, емоційним сприйняттям явищ. Почасти науковий стиль формувався з власне українських мовних засобів шляхом спеціалізації вжитку їх і термінологізації значень. Свідченням цього є наукові книги-монографії, трактати, лексикони, прогностики, послання, бесіди, що готувалися і видавалися українськими вченими в Острозькій академії

У практикумі з курсу «Науковий стиль української мови» подано ряд практичних завдань для навчання студентів спеціальності – 014 Середня освіта (Українська мова і література), додаткової спеціальності – 014 Середня освіта (Мова і література англійська), спеціалізацій – Українознавство, Редагування освітніх видань, Шкільне бібліотекознавство. – вимоги до особистості науковця і науковий етикет; – історію становлення і розвитку наукового стилю української мови.

Украї́нська мо́ва (вимовляється [ukrɑ'jınʲsʲkɑ 'mɔwɑ]) — мова, поширена у південно-східній Європі, належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної родини. Єдина державна мова в Україні, одна з трьох офіційних мов у Придністров'ї та одна з офіційних мов частини Сербії. Історично також була офіційною мовою Кубанської Народної Республіки. Українською мовою говорять в Україні, прикордонних територіях сусідніх країн, де здавна мешкають українці, а також у країнах, куди свого часу виїхало чимало.

У XVI XVII ст наукові книги готувалися і видавалися українськими вченими в Острозькій академії Львівському братстві Києво Могилянській академії. Відсутність українських наукових установ та вищих навчальних закладів в. Сподвижниками загальнонаціональної наукової мови в Україні були Пантелеймон Куліш Михайло Драгоманов Іван Франко.

2. Науковий стиль української мови: загальна характеристика і. специфічні риси. 3. Становлення і розвиток наукового стилю української мови. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА: 1. Ботвина Н.В. Ділова українська мова (офіційно-діловий та науковий. стилі): Навчальний посібник. 3-є вид., доп. та перероб. – К.: “АртЕк”, 2001. українській мові за зразками і під впливом грецької і латинської мов (латина на той час була мовою наук усієї Європи). Частково науковий стиль формувався з власне українських мовних засобів шляхом спеціалізації їх вжитку і термінологізації значень. Хоч «наука» Київської Русі була популяризаторською, все ж вона мала істотне значення для становлення наукового стилю української мови.

Українська літературна мова. Становлення народу тісно пов'язане з формуванням його мови. Усі сторони суспільного життя, процеси пізнавальної і творчої діяльності людини, кожен аспект її свідомості супроводжуються мовою. Мова - найважливіший засіб спілкування людей. Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування, української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Українська мова належить до слов'янської групи індоєвропейської родини мов (східнослов'янська підгрупа).

1.2 Становлення українського наукового стилю Науковий стиль сучасної української мови (мова науки) почав формуватися ще в давній книжній українській мові за зразками і під впливом грецької і латинської мов (латина на той час була мовою наук усієї Європи). Частково науковий стиль формувався з власне українських мовних засобів шляхом спеціалізації їх ужитку і термінологізації значень. Хоч „наука” Київської Русі, крім богослов’я, була популяризаторською, все ж вона мала істотне значення для становлення наукового стилю української мови.

Періодом найбільш активного розвитку наукового стилю нової української мови можна вважати 20-ті – початок 30-х років ХХ століття. Унормування української наукової термінології на наукових засадах було розпочато в Інституті української наукової мови (ІУНМ) Академії наук, робота якого ґрунтувалася на досягненнях українських лінгвістів, письменників, учених, що об’єднувалися у Науковому товаристві ім. Т. Шевченка. ІУНМ як науково-дослідна установа мав надзвичайне завдання – якнайшвидше розробити наукову мову й термінологію для нагальних потреб молодої української науки, задовольнити термінологічн.

Складником мови науки є науковий стиль. 2.Становлення і розвиток наукового стилю української мови. Науковий стиль є одним із основних джерел збагачення та якісної видозміни мови. Науковий стиль -- функціональний різновид літературної мови, що обслуговує різні галузі науки, виробництва, освіти і реалізується у спеціалізованих текстах різних жанрів. Формується і розвивається він під впливом рівня науки і наукових знань в Україні, ступеня розвитку літературної мови, мовної практики письменників, учених, діячів культури.

Поняття стилів мовлення та історія розвитку наукового стилю. Визначення та особливості наукового стилю літературної мови, його загальні риси, види і жанри. Мовні засоби в науковому стилі на фонетичному, лексичному, морфологічному, синтаксичному рівнях. Реферат. Найважливіші ознаки і характеристика наукового стилю мовлення. Виконала: студентка 12 групи ФЕФ. Науковий стиль - стиль літературної мови, якому властивий ряд особливостей - таких як попереднє обдумування висловлювання, монологічний характер, строгий відбір мовних засобів, тяжіння до нормованої мови. Для наукової мови характерні такі стильові риси: · ясність і предметність тлумачень

Розвиток офіційно-ділового стилю української мови, як і будь-якої іншої мови, тісно пов'язаний із розвитком державності. Виникнення основ діловодства (тобто юридичної документації – законів, указів, грамот) сягає ще часів Київської Русі. Цікавими з цього погляду ε пам'ятки "Руська Правда", "Повість минулих літ", уривки з яких виявляють свою наближеність до ділового письма. Історія становлення офіційно-ділового стилю української мови. Опис документу: Розвиток офіційно-ділового стилю української мови, як і будь-якої іншої мови, тісно пов'язаний із розвитком державності. Виникнення основ діловодства (тобто юридичної документації – законів, указів, грамот) сягає ще часів Київської Русі.

Розвиток літературної мови насамперед пов"язаний з розвитком художньої літератури. В державі саме літературна мова є обов'язковою у шкільній і вищій освіті, в церкві, в державних інституціях, засобах масової інформації, пресі. 18 ст. в історії російської культури – це доба активної розбудови російської літературної мови, основоположником якої вважають О.С.Пушкіна. Саме у Львові і Чернівцях було започатковано становлення офіційно-ділового, наукового й публіцистичного стилів нової української мови з одночасним формуванням міських україномовних середовищ, що активізувало утворення міських койне на базі української мови – усного мовлення місцевої інтелігенції, підприємців, ремісників.